Przychodź miły, dzień już biały,
Jasno już na niebie;
Jakże ciężko, jakże nudno,
Że nie widać ciebie!

Jam inszego nie lubiła,
Choć was wielu miała;
Bodaj ciebie nigdy była
Nigdy nie widziała.

( Read more...Collapse )

Kachowka, Kachowka — dłoń z kolbą się zrosła.
Leć, kulo gorąca, i graj!
Warszawa, Ukrajna, Syberia i Rosja —
Niemały schodziliśmy kraj.

Warczały granaty, trajkotał cekaem,
O stal odbijała się stal…
I naszą dziewczynę w szynelu widziałem,
Płonącą Kachowką szła w dal…

( Read more...Collapse )

Рученьки терпнуть, злипаються віченьки…
Боже, чи довго тягти?
З раннього ранку до пізньої ніченьки
Голкою денно верти.

Кров висисає оте остогиджене,
Прокляте нишком шиття,
Що паненя, вередливе, зманіжене,
Вишвирне геть на сміття.

Де воно знатиме, що то за доленька
Відшук черствого шматка,
Як за роботою вільна неволенька
Груди ураз дотика.

( Read more...Collapse )

«Мезе, цёрат, моратано моро?!
Валтнэнь уш мусынек кодаяк!
Эрзянь моро серьгедтяно, цёрат:
Столесь сюпав, оймесь – седеяк!»

Ансяк ваныть, чатьмонить цёратне,
Прок кинь-бути учить – сеть а сыть.
Сормсизь коняст. Истя тарныть прятне,
Теке алкукс морамо арсить.
( Read more...Collapse )

Matko Boska, Patronko z Jazłowca,
Co przy świętej schodziłaś niedzieli
W nasze strony i błądząc przez pola,
W starych szańcach o zboczach z jałowca,
Pośród winnic i sadów moreli -
W niebo niosłaś uroki Podola.

Matko Boska, Święta z Kochawiny,
Na niebieskiej umieszczona smudze
Pod opieką brzozowego skrzydła,
Gdzie jesienią wianki jarzębiny
I czerwono-płową kukurydzę
Przynoszono Ci zamiast kadzidła.
( Read more...Collapse )

Ponad tobą jak szumne sztandary,
lata zwycięstw uniosły się wzwyż,
sławnych bitew słonecznym pożarem
w naszych pieśniach migotasz i lśnisz.

Niezwyciężona i legendarna,
radości zwycięstw uczona wśród bitw,
najmilsza nasza Radziecka Armio
serdeczny pokłon swój śle ci kto żyw.
( Read more...Collapse )

От гордого чувства, чуть странного,
Бывает так горько подчас:
Россия построена заново
Не нами, другими, без нас...

Уж ладно ли, худо ль построена,
Однако построена все ж.
Сильна ты без нашего воина,
Не наши ты песни поешь!

И вот мы остались без родины,
И вид наш и жалок, и пуст,
Как будто бы белой смородины
Обглодан раскидистый куст.

Мы сами копали могилу свою.
Готова глубокая яма;
Пред нею мы встали на самом краю,
Стреляйте же верно и прямо!

Пусть в сердце вонзится жестокий свинец,
Горячею кровью напьется,
И сердце не дрогнет и примет конец, -
Оно лишь для родины бьется.

В ответ усмехнулся палач-генерал:
«Спасибо на вашей работе.
Земли вы хотели - я землю вам дал,
А волю на небе найдете!»
( Read more...Collapse )

...a gdy ustąpił strach i mrok
I wojna ścichła wokół,
Wywindowano stary czołg
Na granitowy cokół.
I stanął czołg u miasta bram
Jak pomnik i jak bastion,
I tylko wiatr mu w lufie grał,
Tocząc ziarenka piasku.
W całym kraju są podmiejskie drogi,
Nad drogami zielone pagórki,
I zielone trzydziestki czwórki,
W których śpią spopielałe załogi.( Read more...Collapse )

Chmurki-niebianki! Pątniczki wieczne!
Stepem-lazurem sznurem perłowym
Mkniecie, wygnanki, siostry serdeczne,
Z miłej północy w kraj południowy.

Któż to was ściga? Losu zrządzenie?
Nienawiść jawna? Zawiść tajemna?
Czy niespokojne dręczy sumienie,
Czy też przyjaciół potwarz nikczemna?

Ach, wiem, znużyły was niwy bezpłodne,
Tęsknot nie znacie ni mąk rozstania
Wiecznie pogodne, wiecznie swobodne,
Nie ma ojczyzny wam, nie ma wygnania...

Кто на кладбище ходит, как ходят в музеи,
А меня любопытство не гложет — успею.
Что ж я нынче брожу, как по каменной книге,
Между плитами Братского кладбища в Риге?

Белых стен и цементных могил панорама.
Матерь-Латвия встала, одетая в мрамор.
Перед нею рядами могильные плиты,
А под этими плитами — те, кто убиты.—
Под знаменами разными, в разные годы,
Но всегда — за нее, и всегда — за свободу.
( Read more...Collapse )

Қос қарлығаш ұшты аспанда,
Қанаттары талды қанша,
Асықты олар ұзақ жолда,
Жетіп қашан дем алғанша.

Кетті құстар ілгеріге,
Көк теніздер қалды төмен.
Кірісті бір әңгімеге
Өздерінің тілдерімен:
( Read more...Collapse )

Zedrzyj kalendarz, z pasją rwij go ze ściany
i nowy triumfalnie w mury domu wbij,
podeptaj koszmar, niechaj już zdeptany
nie ożyje nigdy! Rokiem nowym żyj!

Tysiąc dziewięćset trzydziesty dziewiąty,
rok lochów bereskich, ludzi krwawa kaźń,
nie ma kresu pogardy, nie ma końca klątw twych
które by na rok ten nie powinny spaść.
( Read more...Collapse )

В сердце тебя мы носим
Совесть моя ты, гордость.
Лишь на шестнадцать весен
Старше тебя мой город.

Где бы я ни был — знаю:
Сквозь тишину и бури
Я пронесу, я пронесу,
Я пронесу как знамя
Мой Комсомольск,
Мой Комсомольск-на-Амуре.

( Read more...Collapse )